Цей Звіт про управління складено відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 No 996-XIV.

Основним видом діяльності є: виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів (код КВЕД 10.82).

Основні види продукції, які виробляє Товариство - шоколад, цукерки, печиво, карамель, вафлі та кондитерська глазур.

Задоволення суспільних потреб та отримання прибутку

Станом на 31 грудня 2025 року Товариство володіє наступними долями участі в дочірніх підприємствах, які зареєстровані в Україні:

- ТОВ "ТД "Домінік-Полтава", частка власності 100%, продаж кондитерських виробів;

- ТОВ "ТД "Домінік-Київ", частка власності 80%, продаж кондитерських виробів.

Немає

 Керівництво операційною та стратегічною діяльністю Компанії забезпечує одноосібний виконавчий орган - Директор Товариства.

За результатами діяльності 2025 року ТОВ "Домінік Ко" отримало прибуток у розмірі 30 399,9 тис. грн., в 2024 році підприємство отримало прибуток у розмірі 52 399,5 тис. грн.

I квартал: Забезпечено впевнений старт року з показником прибутку у розмірі 10 681,0 тис. грн.

II квартал: Утримання високих темпів прибутковості на рівні 9 610,1 тис. грн.

III квартал: Коригування прибутку відповідно до сезонних факторів, що склало 2 277,1 тис. грн.

IV квартал: Відновлення позитивної динаміки та зростання прибутку до 7 831,7 тис. грн.

Протягом 2025 року спостерігалася стабільна динаміка генерування прибутку. Цей результат став наслідком реалізації ефективної політики ціноутворення, впровадження системи контролю операційних витрат та оперативного реагування на ринкову кон'юнктуру в секторі кондитерських виробів. Вагомим чинником фінансової стійкості стало отримання доходу від курсових різниць у межах ЗЕД у розмірі 17 159,1 тис. грн.

Джерела фінансування: У 2025 році забезпечення операційної діяльності та формування обігових коштів на підприємстві відбувалося виключно за власний рахунок. Кредитними ресурсами (банківськими позиками) підприємство не користувалося, що свідчить про високу фінансову незалежність.

Фінансовий результат: Протягом року підприємство отримало чистий прибуток у розмірі 30 399,9 тис. грн. З урахуванням амортизаційних відрахувань (29 878,6 тис. грн), внутрішній фінансовий ресурс для розвитку склав 60 278,5 тис. грн.

Розрахунки з контрагентами: Розрахунки з постачальниками товарів та послуг проводилися вчасно та в повному обсязі.

Динаміка заборгованості: Кредиторська заборгованість на кінець 2025 року зменшилась на 20,3% (з 50 078 тис. грн до 39 928 тис. грн) порівняно з 2024 роком. Зниження відбулося на фоні інфляційних процесів та оптимізації середньої ціни закупівлі сировини.

Показники ліквідності: Ліквідність підприємства є абсолютно достатньою, що дозволяє миттєво погасити значну частину поточних зобов'язань.

Чистий оборотний капітал: Показник склав 475 710,7 тис. грн, що свідчить про наявність значного вільного ресурсу для безперебійної діяльності. Підприємство активно спрямовує кошти в інвестиції, купуючи нове сучасне обладнання, що забезпечує високу конкурентну здатність на кондитерському ринку.

Кондитерське виробництво належить до екологічно чутливих галузей через значне використання природних ресурсів та утворення відходів.

ТОВ "Домінік Ко" свідомо обирає шлях екологізації: впроваджуємо безвідходні та маловідходні технології, максимально раціонально використовуємо сировину та мінімізуємо забруднення довкілля.

Ми виробляємо екологічно безпечну продукцію, безпечну для здоров'я споживачів, та дбаємо про наслідки своєї діяльності для природи.

Компанія прагне не завдавати шкоди навколишньому середовищу, поважає права громадян, громадських об'єднань, партнерів та держави, сприяючи сталому розвитку Полтавщини та України.

Наші ключові ініціативи:

переробка упаковки та відходів

використання енергоефективного обладнання

контроль викидів і стічних вод

пріоритет натуральним та сертифікованим інгредієнтам

ТОВ "Домінік Ко" - це не лише смачні солодощі, а й відповідальність перед планетою та майбутніми поколіннями.

Люди - головна цінність компанії Для ТОВ "Домінік Ко" кожен працівник - це не просто ресурс, а серцевина успіху. Саме завдяки команді з близько 450 осіб ми створюємо смаки, якими пишається Полтавщина та вся Україна.

Безпека та гідні умови - наш пріоритет На підприємстві впроваджена та сертифікована система управління охороною праці та промисловою безпекою. Ми постійно вдосконалюємо робочі місця, забезпечуємо сучасне обладнання, якісне освітлення, вентиляцію та комфорт, щоб кожен день на виробництві був безпечним і приємним.

Турбота про здоров'я та розвиток

Щороку ми проводимо:

обов'язкові медичні огляди,

навчання наданню першої допомоги,

професійну підготовку та підвищення кваліфікації,

оцінку компетентностей і цілеспрямоване навчання всього персоналу.

На території підприємства функціонує обладнаний медичний пункт, готовий надати допомогу в будь-який момент.

Соціальний захист у будь-яких обставинах

Навіть в умовах воєнного стану ми зберігаємо стабільність і підтримку:

повна та вчасна сплата податків, внесків до Пенсійного фонду та всіх соціальних фондів,

розширений соціальний пакет: матеріальна допомога при народженні дитини, одруженні, у складних життєвих ситуаціях,

Мета кадрової політики Забезпечити високу продуктивність, мінімізувати плинність кадрів, створити атмосферу довіри, поваги та взаємної підтримки. Ми прагнемо, щоб кожен працівник відчував: "Тут мене цінують, тут про мене піклуються".

Тривалі блекаути та обмеження в енергопостачанні, що потребують переходу на автономні джерела живлення та підвищення енергоефективності всіх виробничих ліній.

Висока волатильність цін на ключові інгредієнти та ускладнення транспортних шляхів, що створює значний тиск на собівартість готової продукції.

Ризик ліквідності виникає при нездатності Товариства забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, який визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань Товариства, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів.

З метою обмеження зазначеного ризику Товариство забезпечує доступність різноманітних джерел фінансування. Товариство також здійснює управління активами із врахуванням ліквідності, а також проводить постійний моніторинг очікуваних грошових потоків та ліквідності.

Управління  ліквідністю Товариства здійснюється через проведення аналізу розривів активів та пасивів за строками погашення; підтримання рівня ліквідних активів, необхідного для врегулювання зобов'язань при настанні строку їх погашення; забезпечення доступу до різноманітних джерел фінансування; створення планів на випадок виникнення проблем з фінансуванням та здійснення контролю за відповідністю балансових коефіцієнтів ліквідності оптимальним.

Відсотковий ризик - це ризик того, що справедлива вартість або майбутні грошові потоки від фінансового інструмента коливатимуться внаслідок змін ринкових відсоткових ставок. Керівництво Товариства усвідомлює, що відсоткові ставки можуть змінюватись і це впливатиме як на доходи Товариства, так і на справедливу вартість чистих активів.

Усвідомлюючи значні ризики, пов'язані з коливаннями відсоткових ставок у високо інфляційному середовищі, керівництво Товариства здійснює моніторинг відсоткових ризиків та контролює їх максимально припустимий розмір. У разі зростання відсоткових ризиків моніторинг відсоткових ризиків здійснюється шляхом оцінки впливу можливих змін відсоткових ставок на вартість відсоткових фінансових інструментів.

Для оцінки можливих коливань відсоткових ставок Товариство використовує історичну волатильність відсоткових ставок за строковими депозитами (до 1 року) за останні 5 років за оприлюдненою інформацією НБУ.

Товариство не має боргових зобов'язань  з плаваючою процентною ставкою. В період з 01.01.2025 по 31.12.2025 у Товариства відсутні активи, які наражаються на відсоткові ризики.

Валютний ризик - це ризик того, що справедлива вартість або майбутні грошові потоки від фінансового інструменту коливатимуться внаслідок змін валютних курсів.

Оцінка валютних ризиків здійснюється на основі аналізу чутливості.

Визначення порогу чутливості керівництво Товариства здійснювє на основі статистичних даних НБУ щодо динаміки курсу гривні до іноземних валют, на основі яких була розрахована історична волатильність курсу, що визначається як стандартне відхилення річної дохідності від володіння іноземною валютою за період.

Валютні ризики Товариства можуть виникати у зв'язку з володінням фінансовими інструментами, номінованими в іноземній валюті, такими як дебіторська і кредиторська заборгованість, залишки коштів на валютних рахунках.

У державному бюджеті на 2026 рік закладено курс на рівні 45,7 грн/дол. За прогнозами експертів протягом 2026 року стратегія НБУ на валютному ринку навряд чи істотно зміниться, інтервенції Нацбанку продовжать стримувати хаотичні рухи курсу.

У січні-березні офіційний курс долара коливатиметься в межах 42,6-43 гривень. Факторами, які стримують девальвацію гривні, цього сезону буде виплата податків компаніями за 2025 рік і сезонне зниження попиту на валюту. Якщо війна триватиме весь рік, максимальне значення офіційного курсу долара становитиме 44-45 гривень, а євро - 51-52 гривні. Якщо ж військові дії припиняться, офіційний курс долара може досягти 44 гривні, а євро - 51 гривні.

Товариство визнає резерв під збитки для очікуваних кредитних збитків за фінансовими активами, які оцінюються за амортизованою вартістю, у розмірі очікуваних кредитних збитків за весь строк дії фінансового активу (при значному збільшенні кредитного ризику / для кредитно-знецінених фінансових активів) або 12-місячними очікуваними кредитними збитками (у разі незначного зростання кредитного ризику).

Зазвичай очікується, що очікувані кредитні збитки за весь строк дії мають бути визнані до того, як фінансовий інструмент стане прострочений. Як правило, кредитний ризик значно зростає ще до того, як фінансовий інструмент стане простроченим або буде помічено інші чинники затримки платежів, що є специфічними для позичальника.

Кредитний ризик за фінансовим інструментом вважається низьким, якщо фінансовий інструмент має низький ризик настання дефолту, позичальник має потужній потенціал виконувати свої договірні зобов'язання щодо грошових потоків у короткостроковій перспективі, а несприятливі зміни в економічних і ділових умовах у довгостроковій перспективі можуть знизити, але не обов'язково, здатність позичальника виконувати свої зобов'язання щодо договірних грошових потоків.

Фінансові інструменти не вважаються такими, що мають низький кредитний ризик лише на підставі того, що ризик дефолту за ними є нижчим, ніж ризик дефолту за іншими фінансовими інструментами Товариства або ніж кредитний ризик юрисдикції, в якій Товариство здійснює діяльність.

Очікувані кредитні збитки за весь строк дії не визнаються за фінансовим інструментом просто на підставі того, що він вважався інструментом із низьким кредитним ризиком у попередньому звітному періоді, але не вважається таким станом на звітну дату. У такому випадку Товариство з'ясовує, чи мало місце значне зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання, а отже чи постала потреба у визнанні очікуваних кредитних збитків за весь строк дії.

Очікувані кредитні збитки відображають власні очікування Товариства щодо кредитних збитків.

Ринковий ризик - це ризик того, що справедлива вартість або майбутні грошові потоки від фінансового інструмента коливатимуться внаслідок змін ринкових цін. Ринковий ризик охоплює три типи ризику: інший ціновий ризик, валютний ризик та відсотковий ризик. Ринковий ризик виникає у зв'язку з ризиками збитків, зумовлених коливаннями цін на акції, відсоткових ставок та валютних курсів.

Інший ціновий ризик - це ризик того, що справедлива вартість або майбутні грошові потоки від фінансового інструмента коливатимуться внаслідок змін ринкових цін (окрім тих, що виникають унаслідок відсоткового ризику чи валютного ризику), незалежно від того, чи спричинені вони чинниками, характерними для окремого фінансового інструмента або його емітента, чи чинниками, що впливають на всі подібні фінансові інструменти, з якими здійснюються операції на ринку.

Впродовж 2025 року на підприємстві ТОВ "Домінік Ко" було розроблено 3 позиції нових продуктів. Це шоколад та цукерки.

    Асортимент нової продукції:

Вафлі:  Вафлі з начинкою "Mini Lux" cocoa wafers - темні вафельні листи, кремова начинка зі смаком пряженого молока. Вафлі з начинкою "Mini Lux" cocoa filling - вафлі з какао кремовою начинкою.

Цукерки: "Празькі глазуровані" - глазуровані вафельні цукерки з темним листами та кремовою начинкою з какао.

Не відбувалось

Кондитерська галузь України - на порозі зростання Попри виклики війни та економічної нестабільності, галузь зберігає значний потенціал. У 2026 році успіх визначатимуть адаптивність, інновації та інвестиції в стійкість і якість.

Поступове відновлення ринку До кінця 2026 року очікується стабільне відновлення галузі. Зростатиме внутрішній попит на натуральні продукти, "здорові солодощі", органічні вироби та позиції зі зниженим вмістом цукру - саме тут українські компанії мають сильну конкурентну перевагу.

Експорт як драйвер зростання Українські кондитерські вироби вже добре відомі в Європі, Близькому Сході та Азії. У 2026 році відкриваються нові можливості завдяки:

лібералізації торгівлі з ЄС,

попиту на якісні та доступні продукти в країнах, що розвиваються,

сертифікації за міжнародними стандартами. ТОВ "Домінік Ко" планує поступово нарощувати експортну частку, фокусуючись на преміальних та натуральних лінійках.

Наглядова рада Товариства є колегіальним органом,  що здійснює  контролює   та   регулює діяльність виконавчого органу.

Порядок роботи членів наглядової ради та виплати їм винагороди визначається цим статутом,  цивільно-правовим чи трудовим договором (контрактом), умови яких затверджуються загальними зборами учасників. Такий договір або контракт з членами наглядової ради від  імені  Товариства  підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.  Такий  цивільно-правовий договір може бути оплатним або безоплатним.

Член наглядової ради повинен виконувати свої обов'язки особисто і не може передавати власні повноваження іншій особі.

7.2. До компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами.

До виключної компетенції наглядової ради належить:

1) затвердження внутрішніх положень, якими регулюється діяльність Товариства, крім тих, що рішенням наглядової ради передані для затвердження виконавчому органу;

2) підготовка порядку  денного  загальних  зборів,  прийняття рішення  про  дату  їх  проведення  та про включення пропозицій до порядку денного, крім скликання загальних зборів учасників на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства;

3) прийняття  рішення про проведення загальних  зборів учасників на  вимогу  учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу Товариства,  або з  ініціативи виконавчого органу;

4)  затвердження   ринкової   вартості  майна  у  випадках, передбачених чинним законодавством;

5) обрання та  припинення повноважень директора Товариства;

6) затвердження умов контракту (цивільно-правового, трудового договору), який  укладатиметься  з   директором,  порядок його підписання та встановлення розміру його винагороди;

7) розгляд звіту виконавчого органу та затвердження заходів за результатами його розгляду;

8) обрання аудитора (аудиторської фірми) товариства для проведення аудиторської перевірки за результатами поточного та/або минулого (минулих) року (років) та визначення умов договору, що укладатиметься з таким аудитором (аудиторською фірмою),  встановлення розміру оплати його (її) послуг;

9) затвердження рекомендацій загальним зборам за результатами розгляду висновку зовнішнього незалежного аудитора (аудиторської фірми) Товариства для прийняття рішення щодо нього;

10) вирішення питань про участь Товариства у промислово-фінансових групах та інших об'єднаннях;

11) вирішення питань про створення та/або участь в будь-яких юридичних особах, їх реорганізацію та ліквідацію;

12) вирішення питань про створення, реорганізацію та/або ліквідацію структурних та/або відокремлених підрозділів Товариства;

13) вирішення питань,  віднесених до компетенції наглядової ради, в разі злиття,  приєднання,  поділу,  виділу або перетворення Товариства;

14) прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, перевищує 15 000 000 грн. (п'ятнадцять мільйонів гривень) та складає до 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності;

15) визначення  ймовірності  визнання  Товариства неплатоспроможним  внаслідок прийняття ним на себе зобов'язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплати дивідендів;

16) прийняття  рішення про обрання оцінювача майна Товариства та  затвердження  умов  договору,  що  укладатиметься з  ним, встановлення розміру оплати його послуг;

17) визначення місцезнаходження Товариства;

18) внесення змін до відомостей про Товариство, що містяться в ЄДР, крім тих, що відносяться до компетенції загальних зборів учасників.

Питання,  що  належать до виключної компетенції наглядової ради  Товариства,  не  можуть  вирішуватися   іншими органами Товариства, крім загальних зборів учасників.

Посадові  особи  органів  Товариства забезпечують  членам наглядової ради доступ до інформації в межах, передбачених законодавством та статутом Товариства.

Якщо кількість членів наглядової ради, повноваження яких дійсні, становитиме менше половини її кількісного складу, обраного загальними зборами учасників, наглядова рада не може приймати рішення, крім рішень скликання загальних зборів учасників для обрання повного складу наглядової ради.

Учасник Товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника Товариства, що передається третій особі.

3.2. Якщо кілька учасників Товариства скористаються своїм переважним правом, вони придбавають частку (частину частки) пропорційно до розміру належним їм часток у статутному капіталі. У разі згоди всіх учасників, які виявили бажання скористатися своїм переважним правом, частка (частина частки) може бути придбана з іншим співвідношенням до розміру часток у статутному капіталі Товариства учасників, які виявили бажання скористатися своїм переважним правом щодо її придбання.

3.3. Учасник Товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов'язаний письмово повідомити про це інших учасників Товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників Товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник Товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам Товариства.

3.4. Якщо учасник Товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов'язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки).

У разі ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу покупець має право звернутися до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частки (її частини) укладеним на запропонованих продавцем умовах.

У разі ухилення покупця від укладання договору купівлі-продажу продавець має право реалізувати свою частку третій особі на раніше повідомлених учасникам Товариства умовах.

3.5. Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов'язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника Товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.

3.6. Учасник Товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі Товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам, а у разі їхньої відмови від переважного права купівлі частки (її частини) - третім особам.

3.7. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Вищим органом управління  Товариства є загальні збори учасників (далі - Збори учасників). Кожен учасник Товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності Товариства.

До виключної компетенції загальних зборів учасників належать:

1) визначення основних напрямів діяльності Товариства;

2) внесення змін до статуту Товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності Товариством на підставі модельного статуту;

3) зміна розміру статутного капіталу Товариства;

4) затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника;

5) перерозподіл часток між учасниками Товариства у випадках, передбачених цим Законом;

6) утворення, обрання та припинення повноважень наглядової ради Товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради Товариства;

7) обрання ревізора Товариства, встановлення розміру його винагороди;

8) визначення інших форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу Товариства;

9) створення інших органів Товариства, визначення порядку їх діяльності;

10) прийняття рішення про придбання Товариством частки (частини частки) учасника;

11) затвердження результатів діяльності Товариства за рік або інший період;

12) розподіл чистого прибутку Товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів;

13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення Товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення Товариства, порядку розподілу між учасниками Товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу Товариства;

Збори учасників скликаються у випадках, передбачених чинним законодавством, зокрема:

1) з ініціативи виконавчого органу Товариства;

2) на вимогу наглядової ради Товариства;

3) на вимогу учасника або учасників Товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу Товариства.

Річні загальні збори учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов'язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку Товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.

Вклади учасників у Статутному капіталі Товариства складають:

Наглядова рада Товариства є колегіальним органом,  що здійснює  контролює   та   регулює діяльність виконавчого органу.

До компетенції наглядової ради належить вирішенння питань, передбачених статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами.

До виключної компетенції наглядової ради належить:

1) затвердження внутрішніх положень, якими регулюється діяльність Товариства, крім тих, що рішенням наглядової ради передані для затвердження виконавчому органу;

2) підготовка порядку  денного  загальних  зборів,  прийняття рішення  про  дату  їх  проведення  та про включення пропозицій до порядку денного, крім скликання загальних зборів учасників на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства;

3) прийняття  рішення про проведення загальних  зборів учасників на  вимогу  учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу Товариства,  або з  ініціативи виконавчого органу;

4)  затвердження   ринкової   вартості  майна  у  випадках, передбачених чинним законодавством;

5) обрання та  припинення повноважень директора Товариства;

6) затвердження умов контракту (цивільно-правового, трудового договору), який  укладатиметься  з   директором,  порядок його підписання та встановлення розміру його винагороди;

7) розгляд звіту виконавчого органу та затвердження заходів за результатами його розгляду;

8) обрання аудитора (аудиторської фірми) товариства для проведення аудиторської перевірки за результатами поточного та/або минулого (минулих) року (років) та визначення умов договору, що укладатиметься з таким аудитором (аудиторською фірмою),  встановлення розміру оплати його (її) послуг;

9) затвердження рекомендацій загальним зборам за результатами розгляду висновку зовнішнього незалежного аудитора (аудиторської фірми) Товариства для прийняття рішення щодо нього;

10) вирішення питань про участь Товариства у промислово-фінансових групах та інших об'єднаннях;

11) вирішення питань про створення та/або участь в будь-яких юридичних особах, їх реорганізацію та ліквідацію;

12) вирішення питань про створення, реорганізацію та/або ліквідацію структурних та/або відокремлених підрозділів Товариства;

13) вирішення питань,  віднесених до компетенції наглядової ради, в разі злиття,  приєднання,  поділу,  виділу або перетворення Товариства;

14) прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, перевищує 15 000 000 грн. (п'ятнадцять мільйонів гривень) та складає до 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності;

15) визначення  ймовірності  визнання  Товариства неплатоспроможним  внаслідок прийняття ним на себе зобов'язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплати дивідендів;

16) прийняття  рішення про обрання оцінювача майна Товариства та  затвердження  умов  договору,  що  укладатиметься з  ним, встановлення розміру оплати його послуг;

17) визначення місцезнаходження Товариства;

18) внесення змін до відомостей про Товариство, що містяться в ЄДР, крім тих, що відносяться до компетенції загальних зборів учасників.

Питання,  що  належать до виключної компетенції наглядової ради  Товариства,  не  можуть  вирішуватися   іншими органами Товариства, крім загальних зборів учасників.

Посадові  особи  органів  Товариства забезпечують  членам наглядової ради доступ до інформації в межах, передбачених законодавством та статутом Товариства.

Якщо кількість членів наглядової ради, повноваження яких дійсні, становитиме менше половини її кількісного складу, обраного загальними зборами учасників, наглядова рада не може приймати рішення, крім рішень скликання загальних зборів учасників для обрання повного складу наглядової ради.

Членом наглядової ради Товариства може бути лише фізична особа.

До складу наглядової ради обираються учасники або особи, які представляють їхні інтереси (представники учасників).

Повноваження  члена  наглядової ради дійсні з моменту його обрання загальними зборами.

Обрання членів наглядової ради товариства здійснюється  шляхом відкритого голосування та приймається простою більшістю голосів засновників, присутніх на зборах.

Одна й та сама особа може обиратися до  складу  наглядової ради необмежену кількість разів.

Член   наглядової  ради  не  може  бути  одночасно  членом виконавчого органу та/або ревізором цього Товариства.

Порядок роботи членів наглядової ради та виплати їм винагороди визначається статутом,  цивільно-правовим чи трудовим договором (контрактом), умови яких затверджуються загальними зборами учасників. Такий договір або контракт з членами наглядової ради від  імені  Товариства  підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.  Такий  цивільно-правовий договір може бути оплатним або безоплатним.

Кількісний склад наглядової ради Товариства - 3 (три) особи, строк дії повноважень становить 3 (три) роки.

Якщо строк дії повноважень обраної наглядової ради минув та у встановлений  строк загальними зборами не були прийняті рішення щодо переобрання членів наглядової ради на новий термін, то повноваження членів наглядової ради  не припиняються до переобрання Зборами учасників.

Якщо кількість членів  наглядової  ради  становить  менше 2 (двох) осіб,  Товариство протягом трьох місяців має скликати позачергові загальні збори для обрання всього складу наглядової  ради товариства.

Виконавчим органом Товариства є директор. Директор вирішує всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства. Директор обирається наглядовою радою товариства на невизначений термін, поки наглядова рада не припинить його повноваження.

Повноваження директора можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового директора або тимчасово виконуючого його обов'язків. У разі припинення повноважень директора договір із цією особою вважається припиненим.

Директор  підзвітний загальним зборам учасників та наглядовій раді  і організує виконання їх рішень. Директор не має права приймати рішення, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства.

Директор діє від імені товариства без довіреності в межах повноважень, передбачених Статутом.

Директор обирається наглядовою радою товариства на невизначений термін, поки наглядова рада не припинить його повноваження.

Встановюється штатним розкладом

Не відбувалось

ТОВ "Полтавське бюро судово-економічної експертизи та аудиту"

23561178

https://audit-expert.biz/

https://dominik.ua/

Аудитор Шейко Олександр Миколайович

№ 1 від 26.12.2025

з 01 січня 2025 по 31 грудня 2025

з 07.01.2026 по 20.05.2026

175000

02 - думка із застереженням

так

Фінансова звітність загального призначення

Рік, що закінчується 31 грудня 2025 року

Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України – гривня.

Звітність складено у тисячах гривень, округлених до цілих

Суттєвим аспектом є формування облікової політики відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), включаючи Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) та Тлумачення (КТМФЗ, ПКТ), видані Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (РМСБО), інших нормативно-правових актів, що регулюють ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, а також у цілях дотримання єдиних методів оцінки, обліку та процедур, що використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності

До фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки в іншому сукупному доході, відносяться сертифікати інвестиційних фондів, акції та інші інструменти капіталу, що класифіковані як доступні для продажу.

Витрати за позиками, які не є частиною фінансового інструменту та не капіталізуються як частина собівартості активів, визнаються як витрати періоду. Товариство капіталізує витрати на позики, які безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікованого активу, як частина собівартості цього активу.

Представлення грошових потоків від операційної діяльності у Звіті про рух грошових коштів здійснюється із застосуванням прямого методу, згідно з яким розкривається інформація про основні класи надходжень грошових коштів чи виплат грошових коштів. Інформація про основні види грошових надходжень та грошових виплат формується на підставі облікових записів Товариства.

Умовні зобов'язання не визнаються в звіті про фінансовий стан. Інформацію про умовне зобов'язання розкривати, якщо можливість вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, не є віддаленою.

Умовні активи не визнаються в звіті про фінансовий стан. Стислу інформацію про умовний актив розкривати, коли надходження економічних вигід є ймовірним.

Відстрочений податок розраховується за балансовим методом обліку зобов'язань та являє собою податкові активи або зобов'язання, що виникають у результаті тимчасових різниць між балансовою вартістю активу чи зобов'язання в балансі та їх податковою базою.

Відстрочені податкові зобов'язання визнаються щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню.

Відстрочені податкові активи визнаються з урахуванням імовірності наявності в майбутньому оподатковуваного прибутку, за рахунок якого можуть бути використані тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню. Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну дату й зменшується в тій мірі, у якій більше не існує ймовірності того, що буде отриманий оподаткований прибуток, достатній, щоб дозволити використати вигоду від відстроченого податкового активу повністю або частково.

Відстрочений податок розраховується за податковими ставками, які, як очікується, будуть застосовуватися в періоді реалізації відповідних активів або зобов'язань. Товариство визнає поточні та відстрочені податки як витрати або дохід і включає в прибуток або збиток за звітний період, окрім випадків, коли податки виникають від операцій або подій, які визнаються прямо у власному капіталі або від об'єднання бізнесу.

Товариство визнає поточні та відстрочені податки у капіталі, якщо податок належить до статей, які відображено безпосередньо у власному капіталі в тому самому чи в іншому періоді.

Товариство переглядає строки корисного використання основних засобів щонайменше в кінці кожного фінансового року. Якщо результат перегляду відрізняється від попередніх припущень, зміни відображаються як зміни в облікових оцінках у відповідності до МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки". Ці оцінки можуть мати вплив на залишкову вартість основних засобів, відображену в звіті про фінансовий стан, та амортизаційні витрати, які відображені у звіті про прибутки та збитки

При припиненні визнання фінансового активу, крім інструментів капіталу, що класифіковані на розсуд Товариства як оцінювані за справедливою вартістю через інший сукупний дохід без наступної рекласифікації накопичених прибутків та збитків при припиненні визнання, повна різниця між:

а) балансовою вартістю (оціненою на дату припинення визнання);

б) отриманою компенсацією (включаючи будь-який новий отриманий актив мінус будь-яке нове взяте зобов'язання) визнають у прибутку або збитку.

Грошові кошти складаються з готівки в касі та коштів на поточних рахунках у банках.

Еквіваленти грошових коштів - це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. Інвестиція визначається зазвичай як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад, протягом не більше ніж три місяці з дати придбання.

Грошові кошти та їх еквіваленти можуть утримуватися, а операції з ними проводитися в національній валюті та в іноземній валюті.

Грошові кошти та їх еквіваленти визнаються за умови відповідності критеріям визнання активами.

Подальша оцінка грошових коштів здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює їх номінальній вартості.

Подальша оцінка еквівалентів грошових коштів, представлених депозитами, здійснюється за амортизованою собівартістю.

Первісна та подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті здійснюється у функціональній валюті за офіційними курсами Національного банку України.

У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках в у банках (наприклад, у випадку призначення НБУ в банківській установі тимчасової адміністрації) ці активи можуть бути класифіковані у складі непоточних активів. У випадку прийняття НБУ рішення про ліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності повернення грошових коштів, визнання їх як активу припиняється і їх вартість відображається у складі збитків звітного періоду.

- Дивіденди та проценти визнаються доходом лише у разі, якщо:

а) право Товариства на одержання виплат за процентами та дивідендами встановлено;

б) є ймовірність, що економічні вигоди, пов'язані з процентами та дивідендами, надійдуть до Товариства;

в) суму процентів та дивідендів можна достовірно оцінити.

Визнавати короткострокові виплати працівникам як витрати та як зобов'язання після вирахування будь-якої вже сплаченої суми. Визнавати очікувану вартість короткострокових виплат працівникам за відсутність як забезпечення відпусток - під час надання працівниками послуг, які збільшують їхні права на майбутні виплати відпускних.

Виплати працівникам включають:

а) короткострокові виплати працівникам, такі як заробітна плата, оплачені щорічні відпустки та тимчасова непрацездатність, премії;

б) інші довгострокові виплати працівникам, включаючи додаткову відпустку за навчання, виплати з нагоди ювілеїв чи інші виплати за вислугу років, виплати за тривалою непрацездатністю, премії та відстрочену компенсацію, якщо вони підлягають сплаті після завершення дванадцяти місяців після закінчення періоду або пізніше;

в) виплати при звільненні.

Витрати - це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов'язань, результатом чого є зменшення чистих активів, за винятком зменшення, пов'язаного з виплатами учасникам.

Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та одночасно з визнанням збільшення зобов'язань або зменшення активів.

Витрати негайно визнаються у звіті про прибутки та збитки, коли видатки не надають майбутніх економічних вигід або тоді та тією мірою, якою майбутні економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню як активу у звіті про фінансовий стан.

Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки також у тих випадках, коли виникають зобов'язання без визнання активу. Витрати, понесені у зв'язку з отриманням доходу, визнаються у тому ж періоді, що й відповідні доходи.

Оцінка справедливої вартості як фінансових, та і не фінансових активів, здійснюється з використанням методів оцінки, дозволених МСФЗ 13 "Оцінки за справедливою вартістю". Такі методи оцінки включають використання справедливої вартості як ціни, яка була б отримана за продаж активу, або сплачена за передачу зобов'язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки. Зокрема, використання біржових котирувань або даних про поточну ринкову вартість іншого аналогічного за характером фінансового інструменту, аналіз дисконтованих грошових потоків, або інші моделі визначення справедливої вартості. Передбачувана справедлива вартість фінансових активів і зобов'язань визначається з використанням наявної інформації про ринок і відповідних методів оцінки.

До фінансових витрат можуть відноситися лізінгові платежі та збитки від курсових різниць, що виникають у результаті переоцінки активів та зобов'язань у гривні, що відображаються у складі збитку в тому періоді, у якому вони виникають, як фінансові витрати.

Прибутки і збитки від курсових різниць, що виникають у результаті переоцінки активів та зобов'язань у гривні, відображаються у складі прибутку чи збитку в тому періоді, у якому вони виникають, як інші доходи/(витрати) або фінансові доходи та фінансові витрати.

До фінансових витрат можуть відноситися лізінгові платежі та збитки від курсових різниць, що виникають у результаті переоцінки активів та зобов'язань у гривні, що відображаються у складі збитку в тому періоді, у якому вони виникають, як фінансові витрати.

Товариство визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у балансі відповідно до МСФЗ, коли воно стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента. Операції з придбання або продажу фінансових інструментів визнаються із застосуванням обліку за датою розрахунку.

За строком виконання фінансові активи та фінансові зобов'язання поділяються на поточні (зі строком виконання зобов'язань до 12 місяців) та довгострокові (зі строком виконання зобов'язань більше 12 місяців). За виключенням торгівельної дебіторської заборгованості, яка не містить значного компоненту фінансування, або по відношенню до якої Товариство застосувало спрощення практичного характеру,  первісно здійснюється оцінка фінансових активів по справедливій вартості, збільшеній у разі фінансових активів, що оцінюються не за справедливою вартістю через прибуток або збиток, на суму витрат по угоді.

Під час первісного визнання фінансових зобов'язань Товариство оцінює їх за їхньою справедливою вартістю.

Фінансова звітність підготовлена на основі історичної собівартості та справедливої вартості або амортизованої собівартості окремих фінансових інструментів відповідно до МСФЗ 9 "Фінансові інструменти". Оцінка справедливої вартості як фінансових, та і не фінансових активів, здійснюється з використанням методів оцінки, дозволених МСФЗ 13 "Оцінки за справедливою вартістю". Такі методи оцінки включають використання справедливої вартості як ціни, яка була б отримана за продаж активу, або сплачена за передачу зобов'язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки. Зокрема, використання біржових котирувань або даних про поточну ринкову вартість іншого аналогічного за характером фінансового інструменту, аналіз дисконтованих грошових потоків, або інші моделі визначення справедливої вартості. Передбачувана справедлива вартість фінансових активів і зобов'язань визначається з використанням наявної інформації про ринок і відповідних методів оцінки.

Товариство обирає та застосовує свої облікові політики послідовно для подібних операції, інших події або умов, якщо МСФЗ конкретно не вимагає або не дозволяє визначення категорії статей, для яких інші політики можуть бути доречними.

Товариство застосовує МСФЗ 15 "Дохід від договорів з клієнтами". Застосування МСФЗ 15 "Дохід від договорів з клієнтами" на відображення результатів діяльності не мало суттєвого впливу, МСФЗ 9 "Фінансові інструменти", який передбачає нові вимоги до класифікації фінансових активів і зобов'язань та зміну класифікації та підходів до зменшення корисності фінансових інструментів в порівнянні з МСБО 39, який він замінив.

МСФЗ 9 передбачає три класи фінансових активів, до кож­ного з яких застосовуються свої правила оцінки та визнання прибутків та збитків: 1) за амортизованою вартістю; 2) за справедливою вартістю з визнанням її змін в іншому сукупному доході; 3) за справедливою вартістю з визнанням її змін у прибутку або збитку.

Товариство визнає фінансове зобов'язання у балансі відповідно до МСФЗ, коли і тільки коли воно стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента. Операції з придбання або продажу фінансових інструментів визнаються із застосуванням обліку за датою розрахунку.

За строком виконання фінансові зобов'язання поділяються на поточні (зі строком виконання зобов'язань до 12 місяців) та довгострокові (зі строком виконання зобов'язань більше 12 місяців).Під час первісного визнання фінансових зобов'язань Товариство оцінює їх за їхньою справедливою вартістю.

Операції в іноземній валюті обліковуються в українських гривнях за офіційним курсом обміну Національного банку України на дату проведення операцій.

Монетарні активи і зобов'язання в іноземній валюті перераховуються у гривні за офіційним обмінним курсом Національного банку України станом на кінець кожного звітного періоду. Прибутки і збитки від курсових різниць, що виникають у результаті переоцінки активів та зобов'язань у гривні, відображаються у складі прибутку чи збитку в тому періоді, у якому вони виникають, як інші доходи/(витрати) або фінансові доходи та фінансові витрати.

Немонетарні статті, які оцінюються за історичною собівартістю в іноземній валюті, відображаються за курсом на дату операції. Немонетарні статті, які оцінюються за справедливою вартістю в іноземній валюті, відображаються за курсом на дату визначення справедливої вартості.

Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України - гривня, складена у тисячах гривень, округлених до цілих тисяч.

На кожну звітну дату Товариство оцінює, чи є якась ознака того, що корисність активу може зменшитися. Товариство зменшує балансову вартість активу до суми його очікуваного відшкодування, якщо і тільки якщо сума очікуваного відшкодування активу менша від його балансової вартості. Таке зменшення негайно визнається в прибутках чи збитках, якщо актив не обліковують за переоціненою вартістю згідно з МСБО 16 і 38. Збиток від зменшення корисності, визнаний для активу (за винятком гудвілу) в попередніх періодах. Товариство сторнує, якщо і тільки якщо змінилися попередні оцінки, застосовані для визначення суми очікуваного відшкодування. Після визнання збитку від зменшення корисності знос основних засобів та амортизація нематеріальних активів коригується в майбутніх періодах з метою розподілення переглянутої балансової вартості необоротного активу на систематичній основі протягом строку корисного використання.

Станом на кожну звітну дату Товариство оцінює, чи зазнав кредитний ризик за фінансовим інструментом значного зростання з моменту первісного визнання. При виконанні такої оцінки Товариство замість зміни суми очікуваних кредитних збитків використовує зміну ризику настання дефолту (невиконання зобов'язань) протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента. Для виконання такої оцінки Товариство порівнює ризик настання дефолту (невиконання зобов'язань) за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту за фінансовим інструментом станом на дату первісного визнання, і враховує при цьому обґрунтовано необхідну та підтверджувану інформацію, що є доступною без надмірних витрат або зусиль, і вказує на значне зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання

Товариство може зробити припущення про те, що кредитний ризик за фінансовим інструментом не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання, якщо було з'ясовано, що фінансовий інструмент мас низький рівень кредитного ризику станом на звітну дату.

У випадку фінансового активу, що є кредитно-знеціненим станом на звітну дату, але не є придбаним або створеним кредитно-знеціненим фінансовим активом, Товариство оцінює очікувані кредитні збитки як різницю між валовою балансовою вартістю активу та теперішньою вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків, дисконтованою за первісною ефективною ставкою відсотка за фінансовим активом. Будь-яке коригування визнається в прибутку або збитку як прибуток або збиток від зменшення корисності.

Товариство визнає банківські депозити зі строком погашення від чотирьох до дванадцяти місяців з дати фінансової звітності, в разі, якщо дострокове погашення таких депозитів ймовірно призведе до значних фінансових втрат, в складі поточних фінансових інвестицій.

Товариство відносно банківських депозитів має наступну модель розрахунку збитку від знецінення фінансового активу:

- при розміщенні депозиту в банку з високою надійністю (інвестиційний рівень рейтингу uaААА, uaАА, uaА, uaВВВ та банки, що мають прогноз "стабільний", що присвоюється рейтинговими агентствами, які внесені до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств НКЦПФР) на дату розміщення коштів резерв збитків розраховується в залежності від строку та умов розміщення (при розміщенні від 1 до 3-х місяців - розмір збитку складає 0%, від 3-х місяців до 1 року - 1% від суми розміщення, більше 1 року - 2%);

- при розміщенні депозиту в банку з більш низьким кредитним рейтингом (спекулятивний рівень рейтингу, що присвоюється рейтинговими агентствами, які внесені до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств НКЦПФР) на дату розміщення коштів резерв збитку розраховується у розмірі від 7% до 20% від суми вкладу в залежності в розміру ризиків

Основні засоби та нематеріальні активи перевіряються на предмет зменшення корисності у тих випадках, коли обставини дають підстави припустити потенційне зменшення корисності. Серед факторів, які Товариство вважає такими, що дають підстави для перегляду зменшення корисності, є наступні: значне падіння ринкових цін; значне погіршення операційних результатів у порівнянні з минулими періодами чи прогнозом; значні зміни у використанні активів чи усієї стратегії бізнесу, включаючи активи, щодо яких прийняте рішення про поступове виведення з експлуатації чи заміну, а також активи, які є пошкодженими чи виведеними з експлуатації; суттєві негативні галузеві чи економічні тенденції та інші фактори.

Оцінки суми відшкодування активів базуються на оцінках керівництва, включаючи оцінки операцій у майбутньому, майбутній прибутковості активів, припущеннях щодо ринкових умов у майбутніх періодах, розвитку технологій, змін у законодавстві та інших факторів. Ці припущення використані у розрахунку вартості використання активу та включають прогнози щодо майбутніх грошових потоків і вибір відповідної ставки дисконтування. Товариство оцінює ці припущення на дату балансу, тому реальні результати можуть відрізнятись від припущень. Зміни обставин, припущень та оцінок керівництва можуть спричинити збитки від зменшення економічної корисності активів у відповідних періодах.

Витрати з податку на прибуток являють собою суму витрат з поточного та відстроченого податків. Поточний податок визначається як сума податків на прибуток, що підлягають сплаті (відшкодуванню) щодо оподаткованого прибутку (збитку) за звітний період. Поточні витрати Товариства за податками розраховуються з використанням податкових ставок, чинних (або в основному чинних) на дату балансу.

Нематеріальними активами визнаються нематеріальні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані окремо від Товариства і використовуються протягом періоду більше одного року для виробництва продукції, послуг, в адміністративних цілях або для передачі в оренду іншим особам.

Нематеріальний об'єкт визнається, якщо є ймовірність того, що майбутні економічні вигоди, які відносяться до активу, надходитимуть до Товариства та якщо собівартість активу можна достовірно оцінити.

Одиницею бухгалтерського обліку нематеріальних активів вважати кожен об'єкт.

Об'єкти нематеріальних активів класифікувати за окремими групами. Клас нематеріальних активів є групою активів, подібних за характером та використанням у діяльності Товариства. Окремі класи включають:

             а)  права користування майном;

             б) права на знаки для товарів та послуг;

        в) права на об'єкти  промислової власності;

        г) авторські та суміжні з ними права;

        д) інші нематеріальні активи.

Зазначені класи поділяються  на (об'єднуються у) менші (більші) класи, якщо це приводить до доречнішої інформації для користувачів фінансової звітності.

Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід  відображати в балансі  за умов, якщо підприємство має:

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання,  то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визначаються  витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Нематеріальні активи первісно оцінюються за собівартістю, сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або справедливою вартістю іншої форми компенсації, наданої для отримання активу на час його придбання або створення або сума, що відноситься на цей актив при первісному визнанні згідно з коректними вимогами інших МСФЗ. Собівартість включає в себе вартість придбання і витрати, пов'язані з доведенням нематеріальних активів до стану, придатного для експлуатації.

Процентні витрати відносяться на прибуток чи збиток протягом строку лізингу з використанням ефективної процентної ставки.

Згідно з методом участі в капіталі, при первісному визнанні інвестиція в асоційоване або спільне підприємство визнається за собівартістю і згодом її балансова вартість збільшується або зменшується для визнання частки інвестора в прибутку або збитку об'єкта інвестування після дати придбання. Частка інвестора в прибутку або збитку об'єкта інвестування визнається в прибутку або збитку інвестора. Виплати, отримані від об'єкта інвестування, зменшують балансову вартість інвестиції.

Коригування балансової вартості можуть бути необхідними й при зміні пропорційної частки інвестора в об'єкті інвестування, яка виникає від змін в інших сукупних прибутках об'єкта інвестування. Такі зміни включають і зміни, що виникають від переоцінки основних засобів та від різниці у валютних курсах. Частка інвестора в цих змінах визнається в іншому сукупному прибутку інвестора

До інвестиційної нерухомості відноситься нерухомість (земля чи будівлі, або частину будівлі, або їх поєднання), утримувану на правах власності або згідно з угодою про фінансову оренду з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, а не для: (а) використання у виробництві чи при постачанні товарів, при наданні послуг чи для адміністративних цілей, або (б) продажу в звичайному ході діяльності.

Інвестиційна нерухомість визнається як актив тоді, коли: (а) є ймовірність того, що Товариство отримає майбутні економічні вигоди, які пов'язані з цією інвестиційною нерухомістю, (б) собівартість інвестиційної нерухомості можна достовірно оцінити.

Якщо будівлі включають одну частину, яка утримується з метою отримання орендної плати та другу частину для використання у процесі діяльності Товариства або для адміністративних цілей, в бухгалтерському обліку такі частини об'єкту нерухомості оцінюються та відображаються окремо, якщо вони можуть бути продані окремо.

Визнавати неподільний об'єкт нерухомості, більше 60% загальної площі якого передано в операційну оренду, об'єктом інвестиційної нерухомості.

Первісну оцінку інвестиційної нерухомості здійснювати за собівартістю (первісною вартістю). Витрати на операцію включати до первісної вартості. Собівартість придбаної інвестиційної нерухомості включає ціну її придбання та будь-які витрати, які безпосередньо віднесені до придбання.

Строк корисного використання об'єктів інвестиційної нерухомості, оцінюваних за первісною вартістю, визначати за кожним об'єктом. Амортизацію об'єктів інвестиційної нерухомості, оцінюваних за первісною вартістю, нараховувати прямолінійним методом.

Товариство визнає статутний капітал у складі власного капіталу, сформований у відповідності зі Статутом товариства. Статутний капітал (також - зареєстрований капітал) Товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Статуний капітал Товариства поділений на частки та відповідає вартості вкладів його учасників. Учасниками Товариства є особи, яких введено до його складу в порядку і на умовах, передбачених Статутом.

Прибуток Товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства і використовується в порядку, встановленому рішенням загальних зборів учасників Товариства (в тому числі для формування фондів, створених в Товаристві).

Резервний капітал формується згідно Статуту Товариства.

Визнання, оцінка, представлення та розкриття операцій з оренди здійснюється у відповідності до вимог МСФЗ 16 "Оренда". На початку дії договору Товариство оцінює, чи є договір орендою, або чи містить договір оренду. Договір є, чи містить оренду, якщо договір передає право контролювати користування ідентифікованим активом протягом певного періоду часу в обмін на компенсацію. Товариство проводить повторну оцінку договору чи є договір орендою, або чи містить договір оренду, лише якщо змінюються умови договору. Товариство не застосовувати вимоги МСФЗ 16 "Оренда" до: короткострокової оренди, оренди, за якою базовий актив є малоцінним. В цьому разі Товариство як орендар визнає пов'язані з такою орендою, як витрати на прямолінійній основі протягом або на іншій систематичній основі. Вибір щодо оренди, для якої базовий актив є малоцінним, може бути здійснений для кожного окремого випадку оренди. Орендар визнає актив з права користування та орендне зобов'язання. На дату початку оренди орендар оцінює актив з права користування за собівартістю. Собівартість активу з права користування складається з: а) суми первісної оцінки орендного зобов'язання; б) будь-яких орендних платежів, здійснених на, або до дати початку оренди, за вирахуванням отриманих стимулів до оренди; в) будь-які первісні прямі витрати, понесені орендарем; та г) оцінку витрат, які будуть понесені орендарем у процесі демонтажу та переміщення базового активу, відновлення місця, на якому він розташований, або відновлення базового активу до стану, що вимагається умовами оренди, окрім випадків, коли такі витрати здійснюються з метою виробництва. Орендар несе зобов'язання за такими витратами або до дати початку оренди, або внаслідок використання базового активу протягом певного періоду. На дату початку оренди Товариство як орендар оцінює орендне зобов'язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату. Орендні платежі  дисконтуються, застосовуючи припустиму ставку відсотка в оренді, якщо таку ставку можна легко визначити. Якщо таку ставку не можна легко визначити, то орендар застосовує ставку додаткових запозичень орендаря. Політика нарахування амортизації на орендовані активи, що амортизуються, узгоджена із стандартною політикою Товариства щодо подібних активів. Після дати початку оренди Товариство як орендар оцінює орендне зобов'язання: а) збільшуючи балансову вартість з метою відобразити процент за орендним зобов'язанням; б) зменшуючи балансову вартість з метою відобразити здійснені орендні платежі; та в) переоцінюючи балансову вартість з метою відобразити будь-які переоцінки або модифікації оренди, або з метою відобразити переглянуті по суті фіксовані орендні платежі. Процентом за орендним зобов'язанням у кожному періоді протягом строку оренди є сума, яка продукує постійну періодичну ставку відсотка за відповідним залишком орендного зобов'язання. Періодична ставка відсотка це ставка дисконту, або, якщо це може бути застосовано, - переглянута ставка дисконту. Після дати початку оренди Товариство як орендар визнає у прибутку або збитку - окрім випадків, коли ці витрати включаються в балансову вартість іншого активу, застосовуючи інші відповідні стандарти, - такі обидві складові: а) проценти за орендним зобов'язанням; та б) змінні орендні платежі, не включені в оцінку орендного зобов'язання у тому періоді, у якому сталася подія чи умови, які спричинили здійснення таких платежів. Товариство як Орендодавець класифікує кожну зі своїх оренд або як операційну оренду, або як фінансову оренду. Оренда класифікується як фінансова оренда, якщо вона передає в основному всі ризики та вигоди, пов'язані з правом власності на базовий актив. Оренда класифікується як операційна оренда, якщо вона не передає в основному всі ризики та вигоди щодо права власності на базовий актив. Чи є оренда фінансовою, чи операційною орендою, залежить від сутності операції, а не від форми договору. Оренда активів, за якою ризики та винагороди, пов'язані з правом власності на актив, фактично залишаються в орендодавця, класифікується як операційна оренда. Орендні платежі за угодою про операційну оренду визнаються як витрати на прямолінійній основі протягом строку оренди. Дохід від оренди за угодами про операційну оренду Товариство визнає на прямолінійній основі протягом строку оренди. Витрати, включаючи амортизацію, понесені при отриманні доходу від оренди, визнаються як витрати.

Товариство з метою обліку та складання фінансової звітності виділяє види дебіторської заборгованості, які:

а) Відносяться до фінансових активів: торгова дебіторська заборгованість,інша дебіторська заборгованість: надані позики та заборгованість, пов'язана із реалізацією товарів, робіт, послуг.

б) не відносяться до фінансових активів: Дебіторська заборгованість, погашення якої не передбачається фінансовими інструментами, а яка погашається шляхом отримання немонетарних активів: аванси видані (в тому числі передплачені витрати), дебіторська заборгованість з податків та зборів, з ПДВ до відшкодування, з працівниками, з розрахунків за претензіями і відшкодування шкоди (заборгованість не договірного характеру).

Торгівельна дебіторська заборгованість, яка не містить значного компоненту фінансування, або по відношенню до якої Товариство застосувало спрощення практичного характеру, оцінюється за ціною угоди у відповідності до МСФЗ 15.

Безумовна дебіторська заборгованість визнається як актив тоді, коли Товариство стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне право одержати грошові кошти.

Первісна оцінка дебіторської заборгованості (крім торгівельної) здійснюється за справедливою вартістю.

Після первісного визнання подальша оцінка дебіторської заборгованості відбувається за амортизованою собівартістю.

Поточну дебіторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Товариство оцінює за сумою первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим.

Запаси оцінюються за меншою з таких двох величин: собівартість та чиста вартість реалізації. Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан. Витрати на придбання запасів складаються з ціни придбання, ввізного мита та інших податків (окрім тих, що згодом  відшкодовуються податковими органами), а також з витрат на транспортування, навантаження і розвантаження та інших витрат, безпосередньо  пов'язаних з придбанням готової продукції, матеріалів та послуг. Торговельні знижки, інші знижки та інші подібні їм статті вираховуються при визначенні витрат на придбання.

Витрати на переробку запасів охоплюють витрати, прямо пов'язані з одиницями виробництва. Вони також включають систематичний розподіл постійних та змінних виробничих накладних  витрат, що виникають при переробці  матеріалів у готову продукцію.  

Постійні виробничі накладні витрати - це ті непрямі витрати на виробництво, які залишаються порівняно незмінними незалежно від обсягу виробництва, такі як амортизація, утримання будівель і обладнання, а також  витрати  на  управління  та  адміністративні  витрати. Змінні виробничі накладні витрати - це такі непрямі витрати на виробництво, які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно обсягу виробництва, такі як витрати на допоміжні матеріали та непрямі витрати на оплату праці.

У періоди надзвичайно високого рівня виробництва сума постійних накладних витрат, розподілених на кожну одиницю виробництва, зменшується так, щоб запаси не оцінювалися вище собівартості.

Інші витрати включаються в собівартість запасів лише тією мірою, якою вони були понесені при доставці запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення в теперішній стан.

Непоточний актив кваліфікується як утримуваний для продажу, якщо його балансова вартість буде в основному відшкодовуватися шляхом операції продажу, а не поточного використання. Непоточні активи, утримувані для продажу, оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за найменшою з двох величин: балансовою або справедливою вартістю з вирахуванням витрат на операції, пов'язані з продажем. Амортизація на такі активи не нараховується. Збиток від зменшення корисності при первісному чи подальшому списанні активу до справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж визнається у звіті про фінансові результати.

Фінансові активи та зобов'язання згортаються, якщо Товариство має юридичне право здійснювати залік визнаних у балансі сум і має намір або зробити взаємозалік, або реалізувати актив та виконати зобов'язання одночасно.

Товариство визнає матеріальний об'єкт основним засобом, якщо він утримується з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Первісно Товариство оцінює основні засоби за собівартістю. Після первісного визнання активом, об'єкт основних засобів обліковується за його собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності.

Відповідно до законодавства України земля, на якій Товариство здійснює свою діяльність, є власністю держави, в балансі Товариства не відображується. У подальшому, в разі придбання землі, вона буде відображатися у фінансовій звітності за вартістю придбання.

Собівартістю об'єктів основних засобів, що надходять на баланс Товариства на протязі року, визнається їх первісна вартість, що дорівнює собівартості придбання, визначеною згідно МСБО 16.

Якщо при заміні одного з компонентів складних об'єктів основних засобів виконані умови визнання матеріального активу, то відповідні витрати додаються до балансової вартості складного об'єкта, а операція по заміні розглядається як реалізація (вибуття) старого компонента.

Припинення визнання балансової вартості об'єкта основних засобів здійснюється:

а) після вибуття,

б) коли не очікують майбутніх економічних вигід від його використання або вибуття.

Прибуток чи збиток, що виникає від припинення визнання об'єкта основних засобів, включається до прибутку чи збитку, коли припиняється визнання об'єкта (якщо МСФЗ 16 не вимагає іншого після продажу з подальшою орендою). Прибутки не класифікуються як дохід.

Основні засоби, що призначені для продажу та відповідають критеріям визнання, обліковуються відповідно до МСФЗ 5 "Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність"

Забезпечення визнаються, коли Товариство має теперішню заборгованість (юридичну або конструктивну) внаслідок минулої події, існує ймовірність (тобто більше можливо, ніж неможливо), що погашення зобов'язання вимагатиме вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, і можна достовірно оцінити суму зобов'язання.

Товариство також створює резерв витрат на оплату щорічних (основних та додаткових) відпусток. Розмір відрахувань до резерву відпусток, включаючи відрахування на соціальне страхування з цих сум, розраховуються виходячи з кількості днів фактично невикористаної працівниками відпустки та їхнього середньоденного заробітку на момент проведення такого розрахунку. Також можуть враховуватися інші об'єктивні фактори, що впливають на розрахунок цього показника. Розмір створеного резерву оплати відпусток підлягає інвентаризації на кінець року. У разі необхідності робиться коригуюча проводка в бухгалтерському обліку згідно даних інвентаризації резерву відпусток.

Дохід від продажу продукції та/або інших активів визнається у прибутку або збитку в разі задоволення всіх наведених далі умов:

а) Товариство передає договірні права на одержання грошових потоків від такого фінансового активу;

б) Товариство передало покупцеві ризики та переваги від володіння, пов'язані з фінансовим активів;

в) за Товариством не залишається ані подальша участь управлінського персоналу у формі, яка зазвичай пов'язана з володінням, ані ефективний контроль за проданими активами;

г) суму доходу можна достовірно оцінити;

д) ймовірно, що до Товариства надійдуть економічні вигоди, пов'язані з операцією;

е) витрати, які були або будуть понесені у зв'язку з операцією, можна достовірно оцінити.

Товариство визнає дохід від надання послуг, коли (або у міру того, як) воно задовольняє зобов'язання щодо виконання, передаючи обіцяну послугу (тобто актив) клієнтові. Актив передається, коли (або у міру того, як) клієнт отримує контроль над таким активом.

У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках в у банках (наприклад, у випадку призначення НБУ в банківській установі тимчасової адміністрації) ці активи можуть бути класифіковані у складі непоточних активів. У випадку прийняття НБУ рішення про ліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності повернення грошових коштів, визнання їх як активу припиняється і їх вартість відображається у складі збитків звітного періоду.

Виплати працівникам включають:

а) короткострокові виплати працівникам, такі як заробітна плата, оплачені щорічні відпустки та тимчасова непрацездатність, участь у прибутку та премії (якщо вони підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців після закінчення періоду);

б) інші довгострокові виплати працівникам, включаючи додаткову відпустку за навчання, виплати з нагоди ювілеїв чи інші виплати за вислугу років, виплати за тривалою непрацездатністю, а також отримання частки прибутку, премії та відстрочену компенсацію, якщо вони підлягають сплаті після завершення дванадцяти місяців після закінчення періоду або пізніше;

в) виплати при звільненні.

Кредиторська заборгованість визнається як фінансове зобов'язання тоді, коли Товариство стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне зобов'язання сплатити грошові кошти.

До фінансових зобов'язань відносяться: векселі до сплати; облігації випущені; кредити та позики отримані; торгова кредиторська заборгованість та інша кредиторська заборгованість, що виникла внаслідок контракту (угоди).

До фінансових зобов'язань не відноситься кредиторська заборгованість, погашення якої не передбачається фінансовими інструментами: аванси отримані (погашається шляхом вибуття немонетарних активів), кредиторська заборгованість з податків та зборів, з розрахунків по заробітній платі, з іншими кредиторами (заборгованість не договірного характеру), створені забезпечення.

Поточні зобов'язання - це зобов'язання, які відповідають одній або декільком із ознак:

- керівництво Товариства сподівається погасити зобов'язання або зобов'язання підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців після звітного періоду;

- керівництво Товариства не має безумовного права відстрочити погашення зобов'язання протягом щонайменше дванадцяти місяців після звітного періоду.

Поточні зобов'язання визнаються за умови відповідності визначенню і критеріям визнання зобов'язань.

Поточні та довгострокові фінансові зобов'язання первісно оцінюються за справедливою вартістю активів, які повинні бути передані для погашення цих зобов'язань, збільшену на суму витрат, що безпосередньо відноситься до здійснення операції, і у подальшому оцінюються за амортизованою собівартістю, яка може дорівнювати вартості погашення, якщо вплив дисконтування є не суттєвим.

Поточну кредиторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Товариство оцінює за сумою первісного рахунку фактури (договору або контракту), якщо вплив дисконтування є несуттєвим.

Товариство з метою обліку та складання фінансової звітності виділяє види дебіторської заборгованості, які:

а) Відносяться до фінансових активів:

- торгова дебіторська заборгованість,

- інша дебіторська заборгованість: надані позики та заборгованість, пов'язана із реалізацією товарів, робіт, послуг.

Торгівельна дебіторська заборгованість, яка не містить значного компоненту фінансування, або по відношенню до якої Товариство застосувало спрощення практичного характеру, оцінюється за ціною угоди у відповідності до МСФЗ 15.

Фінансові інвестиції, які є борговими інструментами (облігації, векселі), торгова та інша дебіторська заборгованість, видані позики, оцінюються після первісного визнання за амортизованою собівартістю за методом ефективного відсотка, і до них застосовуються вимоги щодо знецінення.

- Дохід від продажу продукції та/або інших активів визнається у прибутку або збитку в разі задоволення всіх наведених далі умов:

а) Товариство передає договірні права на одержання грошових потоків від такого фінансового активу;

б) Товариство передало покупцеві ризики та переваги від володіння, пов'язані з фінансовим активів;

в) за Товариством не залишається ані подальша участь управлінського персоналу у формі, яка зазвичай пов'язана з володінням, ані ефективний контроль за проданими активами;

г) суму доходу можна достовірно оцінити;

д) ймовірно, що до Товариства надійдуть економічні вигоди, пов'язані з операцією;

е) витрати, які були або будуть понесені у зв'язку з операцією, можна достовірно оцінити.

а) право Товариства на одержання виплат за процентами та дивідендами встановлено;

б) є ймовірність, що економічні вигоди, пов'язані з процентами та дивідендами, надійдуть до Товариства;

в) суму процентів та дивідендів можна достовірно оцінити.

Дохід визнається у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та критеріям визнання. Визнання доходу відбувається одночасно з визнанням збільшення активів або зменшення зобов'язань.

Доходи, нараховані протягом поточного чи попередніх звітних періодів, які  будуть визначені в наступних звітних періодах визнавати як доходи майбутніх періодів.

Витрати - це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов'язань, результатом чого є зменшення чистих активів, за винятком зменшення, пов'язаного з виплатами учасникам.

Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та одночасно з визнанням збільшення зобов'язань або зменшення активів.

Витрати негайно визнаються у звіті про прибутки та збитки, коли видатки не надають майбутніх економічних вигід або тоді та тією мірою, якою майбутні економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню як активу у звіті про фінансовий стан.

Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки також у тих випадках, коли виникають зобов'язання без визнання активу. Витрати, понесені у зв'язку з отриманням доходу, визнаються у тому ж періоді, що й відповідні доходи.

Не  визнаються  витратами  й  не  включаються до звіту про фінансові результати: платежі  за  договорами комісії,  агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на  користь  комітента,  принципала; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення  одержаних позик тощо.

Витрати за позиками, які не є частиною фінансового інструменту та не капіталізуються як частина собівартості активів, визнаються як витрати періоду. Товариство капіталізує витрати на позики, які безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікованого активу, як частина собівартості цього активу.

Операції з пов'язаними сторонами визначаються та відображаються у фінансовій звітності відповідно до МСБО 24 "Розкриття інформації про пов'язані сторони".

Товариство визнає матеріальний об'єкт основним засобом, якщо він утримується з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Первісно Товариство оцінює основні засоби за собівартістю. Після первісного визнання активом, об'єкт основних засобів обліковується за його собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності.

Відповідно до законодавства України земля, на якій Товариство здійснює свою діяльність, є власністю держави, в балансі Товариства не відображується. У подальшому, в разі придбання землі, вона буде відображатися у фінансовій звітності за вартістю придбання.

              Собівартістю об'єктів основних засобів, що надходять на баланс Товариства на протязі року, визнається їх первісна вартість, що дорівнює собівартості придбання, визначеною згідно МСБО 16.

              Якщо при заміні одного з компонентів складних об'єктів основних засобів виконані умови визнання матеріального активу, то відповідні витрати додаються до балансової вартості складного об'єкта, а операція по заміні розглядається як реалізація (вибуття) старого компонента.

             Припинення визнання балансової вартості об'єкта основних засобів здійснюється:

а) після вибуття, або

б) коли не очікують майбутніх економічних вигід від його використання або вибуття.

Прибуток чи збиток, що виникає від припинення визнання об'єкта основних засобів, включається до прибутку чи збитку, коли припиняється визнання об'єкта (якщо МСФЗ 16 не вимагає іншого після продажу з подальшою орендою). Прибутки не класифікуються як дохід.

              Основні засоби, що призначені для продажу та відповідають критеріям визнання, обліковуються відповідно до МСФЗ 5 "Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність".

Нематеріальні активи Товариства враховуються і відображаються у фінансовій звітності згідно МСБО 38 "Нематеріальні активи". Актив - це ресурс:

а) контрольований Товариством у результаті минулих подій; та

б) від якого очікують надходження майбутніх економічних вигід.

Нематеріальний актив визнається, якщо і тільки якщо:

а) є ймовірність того, що майбутні економічні вигоди, які відносяться до активу, надходитимуть до Товариства; та

б) собівартість активу можна достовірно оцінити.

              Нематеріальними активами визнаються контрольовані Товариством немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані окремо від Товариства і використовуються протягом періоду більше 1 року для виробництва продукції, послуг, в адміністративних цілях або передачі в оренду іншим особам.

Об'єкти нематеріальних активів класифікуються за окремими групами. Клас нематеріальних активів є групою активів, подібних за характером та використанням у діяльності Товариства. Окремі класи включають:

Права користування майном

Права на знаки для товарів та послуг

             Права на об'єкти промислової власності

До інвестиційної нерухомості Товариство відносить нерухомість (землю чи будівлі, або частину будівлі, або їх поєднання), утримувану на правах власності або згідно з угодою про фінансову оренду з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, а не для: (а) використання у виробництві чи при постачанні товарів, при наданні послуг чи для адміністративних цілей, або (б) продажу в звичайному ході діяльності

Інвестиційна нерухомість визнається як актив тоді і тільки тоді, коли: (а) є ймовірність того, що Товариство отримає майбутні економічні вигоди, які пов'язані з цією інвестиційною нерухомістю, (б) собівартість інвестиційної нерухомості можна достовірно оцінити.

Якщо будівлі включають одну частину, яка утримується з метою отримання орендної плати та другу частину для використання у процесі діяльності Товариства або для адміністративних цілей, в бухгалтерському обліку такі частини об'єкту нерухомості оцінюються та відображаються окремо, якщо вони можуть бути продані окремо.

Станом на 31 грудня 2024 року Товариство володіє наступними долями участі в дочірніх підприємствах, які зареєстровані в Україні:

ТОВ "ТД "Домінік-Полтава" 100 % Продаж кондитерських виробів Україна

ТОВ "ТД "Домінік-Київ" 80 % Продаж кондитерських виробів Україна